Мукачівський замок «Паланок»

Мальовниче Закарпаття славиться чудовими краєвидами: кришталевими чистими потічками, зеленими незайманими лісами. Особливою окрасою місцевості, що розташована за Карпатами, є старовинні замки, які приваблюють туристів не лише з усіх куточків України, а навіть з-за кордону.


 

Мукачівський замок «Паланок», що належить до найбільш оригінальних споруд середньовіччя у центральній Європі, відвідали учні першого класу нашої школи з класним керівником  Портяник О.І., заступником директора з виховної роботи Гуйван В.В. Екскурсія відбулася 18 травня – в Міжнародний день музеїв. Приємно, що в цей день вхід до «Паланку» був безкоштовним.


 

 

Із цікавої розповіді екскурсовода діти довідалися, що замок розташований на горі вулканічного походження на висоті 188м над рівнем моря. Цю велику будову, яка залишиться назавжди пам’ятником незламної волі й терпеливої сили простого люду, оповито багатьма легендами.

 

Одна з них оповідає, що і саму гору, і замок принесли на своїй спині чорти. В іншій розповідається, що прості люди на своїх плечах носили грунт,  каміння – й так «виросла» гора.  У страшних муках людей тривало будівництво замку, тому й місцевість навколо назвали Мукачевом.

Екскурсія надовго залишиться в пам’яті учнів як подорож до казки, зустріч із старовиною огорнутою містикою.

Водоспад "Шипіт"

Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин біля підніжжя гори Гимба, що у селі Пилипець Міжгірського району.

Водоспад причаровує всіх своєю незвичайною природною красою. Падаючи численними мальовничими каскадами з 14-ти метрової висоти кришталево чиста вода розбивається об каміння утворюючи міріади діамантових краплинок, що переливаються дивовижними барвами у променях карпатського сонця.

Подивитися на природну красу приходять тисячі туристів. От і учні  2, 6, 7 та 8 класу нашої школи відвідали це місце разом із вчителями: Таркович А.І.; Мага В.І. та Шипович Д.П..


Водоспад красивий будь-якої пори року. Та найбільше приваблює він навесні, коли тануть сніги та осіню в період рясних дощів . Саме тоді повноводий красень гучить на всю околицю, розповідаючи давню легенду про кохання.

 

Колись у селі Пилипець жили дві сім’ї. В багатшій родині росла красуня донька, яка була гордістю батьків. Знатна і хороша собою дівчина приваблювала чимало багатих сватачів. Та серцю не накажеш: покохала вона Іванка з бідної родини. Аби батьки не дізналися про їхню любов, закохані почали зустрічатися таємно, біля підніжжя гори Великий Верх. У безлюдному місці лише природа була свідком їхніх побачень.


Та шила у мішку не сховаєш. Про їхнє кохання говорило все село, чутки дійшли й до матері. Якось простеживши за донькою, вона стала свідком їх зустрічі. У гніві вона всіляко лаяла молоду пару. Аж раптом небо страшенно загриміло, блиснуло та почалася злива. Бурхливі каламутні потоки вмить підхопили Іванка та Марічку й понесли у провалля. Спочатку вони трималися за руки, та раптом водоспад силоміць роз’єднав їх долоні та відкинув у протилежні сторони.


Мати дівчини, що стала свідком страшної трагедії, відтоді щодня приходила до водоспаду. Аж поки у ніч на Купала їй не почувся голос доньки, яка шепоче до Іванка. Приголомшена згорьована мати крикнула: «Чуєте шепіт? Це вони між собою шепочуться». Відтоді водоспад прозвали «Шипіт».

Інший варіант походження назви говорить про те, що назва водоспаду «Шипіт» походить за його гучний голос, який вдалечині чується як шепіт.


Біля відомого водоспаду працює двомісний крісельний підйомник. Підйом в гори дав можливість насолодитися краєвидами та зробити неперевершені фотографії на вершині гори Гимба.

Хустський замок

На руїнах загадкового замку побували учні 3-го класу у супроводі класного керівника Шипович Т.А. та психолога школи Русин В.Г.



 

Легенда

Приїхав якось сюди воєвода Хуст на лови. Полюбилися йому ці місця, і захотів тут жити, замок поставити на якійсь горі, аби споглядати всю ту красу. А там, де тепер стоїть замок, гори не було, лише невеликий горбок, але ж краєвид був чудовий! І забаг Хуст на тому горбочку насипати гору, а на горі, на самому вершечку, вибудувати замок. І завів воєвода панщину. З усіх сіл мусили люди йти відробляти панщину на будівництві замку.

Дуже тяжко було зводити той замок: каміння близько не було, носили і глину здалека, і воду. А каміння та глину носили в бесагах на плечах. Насипали люди цілу гору заввишки понад сто метрів. На вершку гори почали будувати замок.

Можна сказати, що замок збудовано на кістках людей, бо не один згинув на тім будівництві. Пан наказав мурувати стіни із малтера, замішаного на яєчному білку, бо такий малтер дуже міцний. Люди з голоду пухли і мерли, а проте всі курячі, гусячі, качачі яйця мусили здавати на будівництво замку.

Нарешті спорудили замок, зробили довкола гори гвинтову дорогу, аби у замок можна було каретою чи возом в'їхати. Потім почали копати глибоченний колодязь — сто п'ятдесят метрів у глибину викопали, поки дійшли до води. Три роки копали. А потому на випадок нападу ворога ще змусили людей рити підземний хід від Хустського до Королівського замку. Дев'ять років рили.

 

Нарешті воєвода Хуст оселився у замку. Привів з собою багато війська, свою дружину Тису та двоє дітей — доньку Ріку і сина Хустеця. Аби люди вічно пам'ятали, хто їх володар, воєвода наказав назвати на його честь місто Хустом, найбільшу річку — Тисою, а дві менші річки, що впадають в Тису, — Хустцем і Рікою.

Долина нарцисів

Парк атракціонів

Додати коментар


Захисний код
Оновити