Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою

Як наші батьки на війні

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник їм возвести

Треба у кожного серці.

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року.

31 рік минув з тієї страшної ночі, яка назавжди чорними літерами вписана в історії нашого народу всього людства. Вибух атомного реактора на ЧАЕС відгукнувся болем у серці кожної людини, і з кожним роком все більше усвідомлюються справжні масштаби катастрофи, все більше людей, уражених радіацією, відходить у вічність. Саме такими словами вчитель історії Пацан В.В. розпочав урок-пам'ять для учнів 8-11 класів.

Учням було запропоновано перегляд художньо-документальних фільмів залежно від вікової категорії. Учням 5-6 класи дивилися фільм «Лазуровий пил», а учні 8-11 класів «Розщеплені на атоми». Школярі довго залишалися під враженням зруйнованих доль цілих родин, що змушені були залишити рідні оселі. Ця жахлива трагедія увійшла в історію як найбільша катастрофа, як не вигойна рана на тілі України.


Додати коментар


Захисний код
Оновити