Міжнародний день рідної мови – день, який у всьому світі відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила у жовтні листопаді 1999 року в Парижі. В Україні цей день відзначають з 2002 року.

Рідна мова є неоціненним скарбом нашого народу, за допомогою якого передається нащадкам досвід і мудрість, перемоги і слава, культура і традиції, мрії і сподівання. Поняття рідної мови виступає поряд із поняттям батьківського дому, материнського тепла, пісні над колискою немовляти, вишитого рушника-оберега. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Так у рамках святкування Дня рідної мови та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Шевченка 19 лютого в школі відбувся районний семінар бібліотекарів, який провела Лало Н.І., зокрема Ніна Іванівна разом зі школярами підготувала літературно-музичне свято «Слово, пісне, душе Кобзарева – ти окраса й суть мого життя».

 

 

Перш за все заслуговує на увагу піднесена атмосфера свята: всі його учасники були вдягнені у вишиванки, поряд була представлена виставка творів поета. Почалася композиція піснею «Шлях до Тараса». У програмі свята брали участь учні різних класів. Так четвертокласники поряд із чудово продекламованими поезіями виконали пісню «Зоре моя вечірняя» і танцювальну композицію «Тече вода з-під явора». Учні 6 класу підготували інсценівку загальновідомої «Тополі», а учениця 11 класу розповіла чарівну легенду про Шевченкову вербу. Особливо присутніх полонила музична композиція «Реве та стогне Дніпр широкий», яку на скрипці виконала вчитель музичного мистецтва Медзіновська М.М. Не залишив нікого байдужим чарівний голос учениці 9 класу Фізер Вікторії, яка виконала аж чотири пісні. На завершення свята у виконанні всіх учасників прозвучала пісня «Україно» Т.Петриненка. Свято вшанування пам’яті великого Кобзаря вдалося на славу і засвідчило що і через століття Шевченкове слово торкається найпотаємніших струн наших душ, а життя самого поета є яскравим прикладом для наслідування.

 

Завершальним етапом відзначення Дня рідної мови стала літературно-музична композиція «Краща мова єднання – українська», яку підготувала і провела 24 лютого вчитель української мови і літератури Фізер Л.В. разом із учнями 7 класу. Пред початком святкової програми вчителька виступила зі вступним словом, розповівши про історію походження цього свята, а також закликала присутніх бути істинними патріотами своєї держави, слідкувати за чистотою рідної мови, прислухатися до мудрості бабусь і дідусів, берегти народні звичаї і традиції.

Учні також добре підготувались і, здавалось, говорили і співали не тільки устами, а й душею. Ведучими на святі були Гуйван Ярина та Клименко Жанна. У прогамі свята поряд із поезіями звучали й повчальні гуморески «Кухлик», «Артист», «Пилип у Римі», пісні «Мова єднання», «Лине Україною…», «Ми з дитинства чуєм нашу мову». Особливо бурхливо учні сприйняли інсценівку із «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка та запальні дискусії баби Параски та баби Палажки.

Свято вийшло цікавим і повчальним та показало, що сучасна молодь з повагою ставиться до народних святинь, прагне досконало вивчити рідну українську мову, бо вона – невід’ємна частка Батьківщини, голос народу і чарівний інструмент, на звук якого відгукуються найтонші струни людської душі.

Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич і могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!