День захисника України – свято вшанування  мужності та героїзму, нескореності й волелюбності борців за національну справу усіх поколінь . Це свято за історичною традицією відзначається 14 жовтня - у день Покрови Пресвятої Богородиці, за яким закріпилася ще й друга назва - Козацька Покрова, воно асоціюється з такими поняттями як військова честь, звитяга, мужність та лицарство. Образ Божої Матері, яка тримає білу довгу покрову, став своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру.

Сьогодні для українського народу знову настали тяжкі часи. За один рік ми втратили велику частину мужніх, сміливих, відданих та незламних українців. Вони пройшли справжнє пекло, захищаючи кордони української землі. Особливо зараз, наші воїни міцно стоять, тримаючись за віру у щасливе майбутнє дітей, надію на повернення додому та любов до своєї Батьківщини.

14 жовтня – це саме той день, коли ми маємо як ніколи у житті виявити вдячність та підтримку нашим бійцям, згадати мужніх предків, які так само завзято відстоювали свободу, а також вшанувати тих, кого не стало. Кожен з нас сьогодні пише історію України. Ми своїми діями, опікою, думками захищаємо країну по-своєму та прагнемо кращого майбутнього для наступних поколінь.

З нагоди святкування Дня захисника України в Дусинській школі було проведено урок мужності, оформлено виставку дитячих малюнків та вітальних листівок. На свято були запрошені гості: голова спілки АТО Білас Степан Степанович, Трубін Роман та Павлишинець Андрій, для яких педагог-організатор Русин М.Ю. та вчитель музичного мистецтва Медзіновська М.М. разом із учнями 4 та 8-11 класів підготували  святковий концерт. Після концерту гості демонстрували учням зразки стрілецької зброї та військової амуніції, провели майстер-клас зі збирання автоматів. Учні мали змогу сфотографуватися з героями –захисниками. Свято було не тільки  цікавим, але й  пізнавальним.

Я дякую, солдате, за життя,

Що я живу без куль над головою.

За те, що маю я надію в майбуття,

І я думками завжди там з тобою.

Я дякую, солдате, і за те

Що маю те, чого немає в тебе.

Домівку теплу, сонечко ясне,

Блакитне, мирне українське небо.

Я дякую, солдате, що стоїш

В передовій за рідну Україну,

За те, що чесний бій ведеш.

І захищаєш неньку Батьківщину.

 

 

Поволі падає золоте листя і вкриває задуману землю розкішним золотим килимом, у якому ніби загубилися ваші ніжні посмішки , дорогі працівники освіти. Вони як маленькі натомлені сонця розсипаються міріадами грайливих блискіток і наповнюють ваші очі радістю , дорогі працівники освіти.

І це золото, дароване вам щедрою осінню в знак щасливої долі, і цей день, осяяний тисячами щирих посмішок вдячних учнів, належить вам, дорогі працівники освіти.

Учні нашої школи (4 та 9 класи) підготували святковий концерт під назвою «Парад планет» до Дня працівника освіти. На святі прозвучали вірші  присвячені для кожного вчителя, вихователя та працівників школи. Учні 4 класу порадували нас танцями та  піснями «А ми бажаєм вам добра» та піснею «Журавлі» у виконанні учениці 4 класу Янович Анастасії, «Гей, соколи!» у виконанні учнів 4 класу Легар Василини та Русина Максима. А учні 9 класу Пітра Вікторія та Пітра Валерія представили нашій увазі сценку «Баба Палажка та баба Параска» присвячену до Дня учителя. На згадку про себе учні школи подарували вчителя виготовлену власними руками квіткову композицію «Всі квіти планети сьогодні Вам!»

В прекрасну, чудову і світлу годину 
Ми зичимо щастя у кожну родину, 
Здоров’я міцного, сили й терпіння,
Та вам у роботі - благословіння…
Хай будуть чудесними всі ваші дні,
Творчого злету у вашім труді!
Вдячних вам учнів на вашім уроці… 
Грошей багато на кожному кроці,
Сонячних ранків…
Погожої днини…
І мирного неба для України!

 

 

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть спокійно, земля не здригається від страшних вибухів. Щороку 21 вересня люди у різних куточках планети відзначають Міжнародний день миру, свято, покликане змусити всіх не тільки задуматись, але й зробити що-небудь заради спокою на Землі.  Мир у рідній Україні – це найзаповітніше бажання усіх українців, котре вони висловлюють вголос так згуртовано, як ніколи раніше. До відзначення цього свята щороку долучається і наша школа. Учні 6, 7, 9 класів організували флешмоб «Ми разом за мир», учні початкових класів також активно долучилися до святкування і виготовивши квіткові прикраси на голови, утворили велике слово «МИР».  Учкомом школи випущено газету «Ми за мир – ми разом». Усі учні нашої школи (1-11 класи) взяли участь у виставці квіткових композицій на тему «Мир», «Батьківщина», «Україна».

 

 

З 4 по 8 вересня у Дусинській школі пройшов Тиждень фізичної культури та спорту. В рамках цього тижня було проведено турнір з настільного тенісу у трьох вікових категоріях. Серед учнів 6-7 класів перемогу здобув Білас Ігор. У другій віковій категорії серед учнів 8-9 класів першість отримав Русин Іван. Серед учнів 10-11 класів, перше місце у Метенько Владислава. Для учнів 1-4 класів було організовано спортивні ігри та цікаві естафети.

 

Дорогі педагоги, учні, батьки!

Знову ранок першого вересневого дня повниться мелодійними звуками шкільного дзвоника. Знову вулиці міст і сіл розквітають від дитячого щебету, юнацьких      посмішок та чарівної хуртовини осінніх айстр. Ностальгічні погляди дорослих, душевний щем, смуток і радість – переплелися разом. Це наш край, наша держава зустрічають День знань — справжнє всенародне свято мудрості, доброти і людяності.
З усією теплотою серця цього дня висловлюємо слова подяки за щоденну напружену, титанічну працю вчителям, які не тільки щедро діляться своїми знаннями, а й виховують молоде покоління свідомих громадян, справжніх патріотів своєї держави.
Зі святом Вас!

 

 

Усі шляхи цього дня ведуть до школи. Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової, осяйної і часто нелегкої дороги – дороги до знань, до нових звершень. Особливим і, безперечно, визначальним у житті він стане для милих першачків, які, тримаючись за батьківські руки, вперше ступлять на незвіданий шлях. Не менш важливим він буде для одинадцятикласників, яким доведеться обирати професійну стезю, чи випускників середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, які будуть втілювати отримані знання в реальному житті. Яким буде їх вибір – залежить тільки від них.

 

Мукачівський замок «Паланок»

Мальовниче Закарпаття славиться чудовими краєвидами: кришталевими чистими потічками, зеленими незайманими лісами. Особливою окрасою місцевості, що розташована за Карпатами, є старовинні замки, які приваблюють туристів не лише з усіх куточків України, а навіть з-за кордону.


 

Мукачівський замок «Паланок», що належить до найбільш оригінальних споруд середньовіччя у центральній Європі, відвідали учні першого класу нашої школи з класним керівником  Портяник О.І., заступником директора з виховної роботи Гуйван В.В. Екскурсія відбулася 18 травня – в Міжнародний день музеїв. Приємно, що в цей день вхід до «Паланку» був безкоштовним.


 

 

Із цікавої розповіді екскурсовода діти довідалися, що замок розташований на горі вулканічного походження на висоті 188м над рівнем моря. Цю велику будову, яка залишиться назавжди пам’ятником незламної волі й терпеливої сили простого люду, оповито багатьма легендами.

 

Одна з них оповідає, що і саму гору, і замок принесли на своїй спині чорти. В іншій розповідається, що прості люди на своїх плечах носили грунт,  каміння – й так «виросла» гора.  У страшних муках людей тривало будівництво замку, тому й місцевість навколо назвали Мукачевом.

Екскурсія надовго залишиться в пам’яті учнів як подорож до казки, зустріч із старовиною огорнутою містикою.

Водоспад "Шипіт"

Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин біля підніжжя гори Гимба, що у селі Пилипець Міжгірського району.

Водоспад причаровує всіх своєю незвичайною природною красою. Падаючи численними мальовничими каскадами з 14-ти метрової висоти кришталево чиста вода розбивається об каміння утворюючи міріади діамантових краплинок, що переливаються дивовижними барвами у променях карпатського сонця.

Подивитися на природну красу приходять тисячі туристів. От і учні  2, 6, 7 та 8 класу нашої школи відвідали це місце разом із вчителями: Таркович А.І.; Мага В.І. та Шипович Д.П..


Водоспад красивий будь-якої пори року. Та найбільше приваблює він навесні, коли тануть сніги та осіню в період рясних дощів . Саме тоді повноводий красень гучить на всю околицю, розповідаючи давню легенду про кохання.

 

Колись у селі Пилипець жили дві сім’ї. В багатшій родині росла красуня донька, яка була гордістю батьків. Знатна і хороша собою дівчина приваблювала чимало багатих сватачів. Та серцю не накажеш: покохала вона Іванка з бідної родини. Аби батьки не дізналися про їхню любов, закохані почали зустрічатися таємно, біля підніжжя гори Великий Верх. У безлюдному місці лише природа була свідком їхніх побачень.


Та шила у мішку не сховаєш. Про їхнє кохання говорило все село, чутки дійшли й до матері. Якось простеживши за донькою, вона стала свідком їх зустрічі. У гніві вона всіляко лаяла молоду пару. Аж раптом небо страшенно загриміло, блиснуло та почалася злива. Бурхливі каламутні потоки вмить підхопили Іванка та Марічку й понесли у провалля. Спочатку вони трималися за руки, та раптом водоспад силоміць роз’єднав їх долоні та відкинув у протилежні сторони.


Мати дівчини, що стала свідком страшної трагедії, відтоді щодня приходила до водоспаду. Аж поки у ніч на Купала їй не почувся голос доньки, яка шепоче до Іванка. Приголомшена згорьована мати крикнула: «Чуєте шепіт? Це вони між собою шепочуться». Відтоді водоспад прозвали «Шипіт».

Інший варіант походження назви говорить про те, що назва водоспаду «Шипіт» походить за його гучний голос, який вдалечині чується як шепіт.


Біля відомого водоспаду працює двомісний крісельний підйомник. Підйом в гори дав можливість насолодитися краєвидами та зробити неперевершені фотографії на вершині гори Гимба.

Хустський замок

На руїнах загадкового замку побували учні 3-го класу у супроводі класного керівника Шипович Т.А. та психолога школи Русин В.Г.



 

Легенда

Приїхав якось сюди воєвода Хуст на лови. Полюбилися йому ці місця, і захотів тут жити, замок поставити на якійсь горі, аби споглядати всю ту красу. А там, де тепер стоїть замок, гори не було, лише невеликий горбок, але ж краєвид був чудовий! І забаг Хуст на тому горбочку насипати гору, а на горі, на самому вершечку, вибудувати замок. І завів воєвода панщину. З усіх сіл мусили люди йти відробляти панщину на будівництві замку.

Дуже тяжко було зводити той замок: каміння близько не було, носили і глину здалека, і воду. А каміння та глину носили в бесагах на плечах. Насипали люди цілу гору заввишки понад сто метрів. На вершку гори почали будувати замок.

Можна сказати, що замок збудовано на кістках людей, бо не один згинув на тім будівництві. Пан наказав мурувати стіни із малтера, замішаного на яєчному білку, бо такий малтер дуже міцний. Люди з голоду пухли і мерли, а проте всі курячі, гусячі, качачі яйця мусили здавати на будівництво замку.

Нарешті спорудили замок, зробили довкола гори гвинтову дорогу, аби у замок можна було каретою чи возом в'їхати. Потім почали копати глибоченний колодязь — сто п'ятдесят метрів у глибину викопали, поки дійшли до води. Три роки копали. А потому на випадок нападу ворога ще змусили людей рити підземний хід від Хустського до Королівського замку. Дев'ять років рили.

 

Нарешті воєвода Хуст оселився у замку. Привів з собою багато війська, свою дружину Тису та двоє дітей — доньку Ріку і сина Хустеця. Аби люди вічно пам'ятали, хто їх володар, воєвода наказав назвати на його честь місто Хустом, найбільшу річку — Тисою, а дві менші річки, що впадають в Тису, — Хустцем і Рікою.

Долина нарцисів

Парк атракціонів